Гарантує мирний діалог між людьми, в родині, в парі, на роботі тощо
1.
Ненасильницьке спілкування
продюсерка та фотографка Дар'я Синельникова
ГЕРОЇНЯ
У 2014 році я працювала на радіо. І мій шеф приділяв мені, на мій погляд, неприпустимі знаки уваги. Він багато писав у соцмережах прямо під час роботи та відпускав коментарі з приводу моєї сексуальності. Міг підходити до мене, торкатися без попередження, міг навіть почати чухати мою потилицю. Іноді я заходила до нього в кабінет щось запитати і якщо у мене був топ з відкритими плечима, він міг відпускати недоречні коментарі на кшталт «Ти що, сьогодні гола прийшла?». Крім того, постійно та наполегливо кликав на коктейль після роботи. Я тоді мало того, що була у стосунках, то ще й прямо говорила, що його коментарі неприпустимі і мені некомфортно. Він сприймав це як загравання, казав «Дашо, ти така чиста і наївна» і запевняв, що мій хлопець йому зовсім не заважає.

Це все тривало півтора року, доки я не звільнилася. Це була моя перша робота у Києві, мені не хотілося її втрачати. До того ж це був постмайданний час — все дуже нестабільно, незрозуміло, чого чекати і що далі буде з країною. Було не так просто звільнитися і піти в невідоме, коли ти одна у чужому місті і не маєш ніякої фінансової подушки.

Однак це було надто великим стресом під час роботи, тому що я постійно захищалася від спроб схилити мене до чогось та думала, як зробити так, щоб начальник мене не помітив. І як я потім дізналася, у нас у редакції це була досить поширена практика і не лише я страждала. На той момент я не розуміла, як я можу себе захистити і до кого я можу з цією проблемою звернутись. До того ж мені було страшно, що мене можуть неправильно зрозуміти.
У нас суспільство не сильно підтримує дівчат, які зазнають будь-якого насильства, звинувачуючи саме їх у тому, що трапилося. Мені не хотілося ще й зіткнутися з якимось суспільним засудженням.
Найстрашніше, що шеф постійно запевняв, що це насправді жарт, а я просто цього не розумію. Коли я починала серйозно йому говорити, що така поведінка для мене неприйнятна і мені некомфортно, він мало не крутив пальцем у скроні та зводив все на жарт: «Я не це мав на увазі», «Та ти все не так зрозуміла», «Ти перебільшуєш». В такі моменти я починала сумніватися в адекватності своїх реакцій. Я думала, що може мені справді здалося, може я собі чогось надумала. Але при цьому це все повторювалося знову і знову.

Коли він писав мені, який у мене сексуальний погляд, я відповідала «дякую» і ставила крапку, або не писала взагалі нічого, тому що просто не розуміла, як я маю реагувати на подібні коментарі від начальника на свою адресу. Він же ніби жив у якомусь своєму світі, де жодні аргументи не мали для нього значення. Можливо, він вважав, що жінки говорять ні, щоб пококетувати. Я досі не розумію, чому людині недостатньо почути «ні, мені це не подобається», щоб зупинитися.

Зараз я б точно не терпіла і не намагалася вдавати, що нічого не відбувається. Якби людина після другої моєї спроби поговорити і дати зрозуміти, що це не кокетство, не почула б мене, то я відразу звільнилася б. У нашому суспільстві загалом комунікація кульгає і люди соромляться казати, що їм щось приносить дискомфорт. Нас з дитинства вчать терпіти, а відкрито висловлювати своє невдоволення чи говорити, що ти погано почуваєшся, якось не прийнято. Нас навчають бути зручними.
юристка та медіаторка Ірина Гадецька
Експертка
Для мене мир — це спокій та безпека на рівні відчуттів, а цей стан тісно пов'язаний з ненасильницьким спілкуванням, бо це основний інструмент під час вирішення конфліктів та встановлення довіри між людьми. Ненасильницьке спілкування гарантує, що співрозмовники будуть почуватися у безпеці, а це сприяє комунікації. Людина, з якою ми спілкуємося, не буде закриватися, оборонятися, захищатися, а буде чути про потреби, відчуття, пропозиції. Буде намагатися розв'язати проблему, якщо вона є. Це все про здорову комунікацію.

Тож можна сказати просто — ненасильницьке спілкування допомагає уникнути війни між особистостями.

Для себе я давно виокремила правила здорового спілкування. Я рухаюся за такою схемою:

  1. Називати факти, а не оціночне судження. Наприклад, якщо сказати «ти постійно запізнюєшся», це одразу буде викликати у людини опір. Замість цього можна навести факт: «Ми домовилися зустрітися о 9:00, а зараз 9:20».

  2. Окреслити свої почуття з цього приводу. Це опціональне правило, бо далеко не всім комфортно говорити про свої емоції. Але це дозволяє іншій людині зрозуміти, що конфлікт стався не тому, що вона погана, а тому, що ви засмутились, вас щось вибило з колії і ви хочете це змінити.

  3. Сказати про свою потребу. Тобто окреслити, чого б вам хотілося досягти після вашої розмови. Наприклад: «Я хочу, щоб в наступний раз ми з тобою домовилися про зручний для нас обох час і прийшли вчасно».

  4. Запропонувати співпрацю або вирішення. Це треба робити обережно, щоб ні в якому разі у співрозмовника не склалося враження, що ви його звинувачуєте. Пропоную такий варіант: «Як ти думаєш, якщо ми с тобою будемо зідзвонюватися за 15 хвилин до зустрічі і уточнювати, чи встигаємо на неї, чи буде це зручно тобі і мені?

Щодо ситуації Дар'ї — очевидно, що з боку її начальника було багато різних порушень. Особисті кордони проігноровані повністю, відповідно у Дар'ї й виникли всі ці неприємні відчуття. В першу чергу це насильницьке спілкування навіть не тому, що чоловік фізично міг доторкнутися до нашої героїні, а тому, що він не чув або не хотів чути «ні» від неї. Це можна трактувати навіть як емоційний аб'юз. Це точно нездорове спілкування, адже Дар'я багато разів проговорювала те, що їй некомфортно. З його боку не було відкритості до спілкування та бажання вирішення конфлікту.
Крім того, абсолютно неприпустимо та навіть обурливо, що він запевняв Дар'ю, що насправді жартує, а вона щось собі накрутила. Це називається газлайтинг — це психологічне насилля.
На жаль, дуже важко заздалегідь уникнути такої ситуації. Можна спробувати від початку вибудувати свої кордони і як тільки з'явилися перші дзвоники небезпеки — проговорити це. При чому сформулювати не зі звинуваченням, а на кшталт «Мені здалося, що ви дозволяєте собі у спілкуванні зі мною трохи більше, аніж варто. З цього приводу я відчуваю ніяковість. Я б хотіла прояснити це між нами, щоб мені було комфортно тут працювати». Проте в нашій історії Дар'я і так це зробила, але на ситуацію це вплинуло мало. Якщо людина не чує вас, то єдиний вихід — звільнитися. Якщо комунікація не працює, то для себе здоровішим рішенням буде піти від подразника. На жаль, важко вплинути на свідомість іншої людини. Може з десятого разу з цією розмовою можна було і пробити кригу, але якщо немає ресурсу, то не варто гвалтувати себе. Іноді це просто нерелевантно.
Спецпроєкт створено за підтримки:
Заходи до Дня Миру в Україні проводяться Молодіжною організацією «СТАН» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID Ukraine - USAID Україна.
Як спосіб запобігання конфліктам та війнам
2.
ЦІННІСТЬ ТА ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
Як мир в самому собі
3.
РОЗБУДОВА ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ТА ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ'Я
Не тільки шкільної, але й критичне мислення та протидія дезінформації
4.
РОЗБУДОВА ОСВІТИ
Як необхідний мінімум
5.
МИР У КРАЇНІ ТА ПРОТИДІЯ ВІЙСЬКОВИМ КОНФЛІКТАМ
E-mail дайджест від PLATFOR.MA!
Пишемо листи, які хочеться витягати зі спаму, навіть якщо вони туди випадково потрапили. Регулярно розповідаємо історії зі сфери креативу та соціально важливих тем, аби вам було, чим надихатися.